ПОЗИТИВНИЙ СТРЕС

Ми звикли, що стрес — це про щось погане, неприємне, шкідливе. Але стрес буває і корисним. І саме завдяки цьому виду стресу (еустресу) ми і розвиваємось. Як дорослі, так і діти.

Корисний стрес — це стрес, який трохи напружує нас, але саме завдяки цьому ми розвиваємо нові навички. Тобто коли ситуація непроста, але посильна для нас, то організм мобілізується — і ми стаємо більш досвідченими та впевненими.

Іншими словами, це коротке напруження, яке не шкодить, а навпаки допомагає мозку вчитися новому й пристосовуватися до цього нового.

І хоч як би хотілося нашим материнським серцем захистити малюка від усіх стресів та труднощів, варто памʼятати, що труднощі — це невідʼємна частина навчання.

Скажу ще більше: чергування помірного стресу та відновлення після нього є основою для розвитку стресостійкості.

Так само, як коли ми тренуємо м’язи, ми тренуємо і свою навичку відновлення та повернення до врівноваженого стану.

В житті дитини дууууже багато позитивного стресу! Тому що це про НАВЧАННЯ.

І мова тут не тільки про якісь масштабні зміни, типу переїзду чи відвідування садочка.

Перші перевороти на животик — стрес.

Перший прикорм — стрес.

Поїздка до педіатра — стрес.

Щеплення — стрес.

Перші кроки — стрес. Особливо, коли вони ще й не виходять з першого разу — а так хочеться!

Скидання денного сну — стрес.

І навіть коли ви працюєте над побудовою режиму дня дитини по індивідуальним нормам і виникає потреба будити дитину з деяких денних снів — маля також стикається зі стресом.

Але цей стрес є позитивним. Саме через нього у дитини розвиваються нові навички та досвід.

Що буде, якщо батьки почнуть робити все за дитину або не будуть ніколи ні в чому її обмежувати? Здається, ніби-то дитина таким чином перестане стикатися зі стресом і негараздами життя, правда?

Не хоче сама ходити, а тільки щоб водили за ручки — водимо, нам хіба шкода?

Не хоче в 2 роки їсти прикорм, а хоче тільки груди/суміш — хай їсть, вона ж хоче.

Хоче бити маму, коли злиться — ну дитинка ж ще не розуміє нічого, виросте… і як зрозуміє!

Але якщо дитину лишити позитивного стресу, тим самим ми сповільнюємо її вчасний розвиток. В тому числі і поступовий фізіологічний розвиток її стресостійкості.

Тому іноді стратегія обмеження якоїсь дії або невтручання в процес — єдина і правильна.

Звісно, коли ви поруч і слідкуєте, щоб цей позитивний стрес залишався в рамках позитивного і посильного для малечі.

Американська академія педіатрії пише:

«Центральним у понятті позитивного стресу є наявність турботливого та чуйного дорослого, який допомагає дитині впоратися зі стресором, тим самим забезпечуючи захисний ефект, який сприяє поверненню систем стресової реакції до початкового стану».

Пс. Прошу читати пост оченятами 🤗

Тут ні слова про те, щоб ставити дитину в умови виживання задля стресостійкості. Тут про те, щоб дати дитині простір вчитися, навіть коли це навчання не проходить з посмішкою на обличчі.

А взагалі, згадайте себе)

Ви йдете на якесь навчання, щоб вивчити щось нове, а не щоб вам повторили те, що ви вже знаєте, правда? А з новим завжди йдуть в комплекті зусилля. Бо без зусиль немає навчання і розвитку. Це і є позитивний стрес.

Поділіться, чи думали ви коли-небудь про стрес в позитивному ключі?

А про те, як допомогти дитині проживати моменти стресу та фрустрації, я вже писала тут.